Ми чуємо це слово повсякчасно і кожен наче й знає суть цього слова, але чи завжди ми розпізнаємо його?
Насильство — це застосування силових методів, або психологічного тиску за допомогою погроз, свідомо спрямованих на слабких або тих хто не може чинити опір. Тобто, будь-яке застосування сили по відношенню до беззахисних [Матеріал з Вікіпедії].
Насильство - це не завжди фізичні знущання, це в першу чергу психологічний тиск. Але якщо перше засуджується законом, то друге є по своїй суті без наказаним і зустрічається на кожному кроці: будь то стосунки в колективі, серед однолітків в закладах освіти, в сім'ях і т.д.
Завжди є домінуюча сторона, хтось сильніший, не обов'язково фізично, це може бути ваша вчителька танців - маленька і худенька жінка 50 з гаком літ, що своїми гострими зауваженнями, відбила у вас будь-яке бажання танцювати; чи навіть син дошкільного віку, що щодня доводить матір до сліз... це може бути будь-хто!
Насильство всюди і ми вже настільки звикли до нього, що вважаємо його як щось безневинне і нормальне, але чи так це? Закон "Про попередження насильства в сім'ї" передбачає і покарання осіб, які чинять насильство в сім'ї, і заходи щодо надання допомоги потерпілим, тому може, досить терпіти?
На жаль, саме сімейне насильство є найбільш поширене у світі. Згідно чинного законодавства, психологічне насильство в сім'ї проявляється в образах із використанням лайливих слів та криків, які принижують честь і гідність члена сім'ї, образливих жестах із метою приниження члена сім'ї або тримання його в атмосфері страху.
Але чи завжди насильство носить негативний характер? Будьмо відвертими - завжди. Навіть, якщо воно породжене з любові, бажаючи кращого своїм близьким, ми не повинні змушувати їх робити те, що правильно з нашої точки зору, адже це порушує права людини і свободу її дій. І навіть коли дитина неповнолітня, грубе втручання в її особисте життя і перекроювання його на власний лад є нічим іншим як психологічним насильством. Треба добре розуміти, що навіть "таке" насильство гостро впливає на формування особистості дитини і на жаль, в дорослому віці, має досить погані наслідки (починаючи від порушень психічного здоров'я, що в свою чергу може привести до соціальної деградації).
Що ж робити батькам зі своїми дітьми, якщо ми звикли, що слово дорослого закон, а дитина повинна поступатися своїми переконаннями? Та тут все просто, довіра і чесність у сім'ї допоможуть виявити справжні бажання вашої дитини, а терпіння і любов - знайти правильний вихід. Адже дитина завжди знайде можливість зробити по своєму і тільки від вас залежить чи дізнаєтесь і направите ви її самі, чи хтось повідає вам усі пікантні подробиці.
Кожен вибирає для себе сам, але головне не забувати, що всі ми люди і у всіх нас є свої бажання і цілі, і лиш від вас залежить чи зрозуміють вас ваші близькі та чи захочете зрозуміти їх ви.
